Про вишиванку
Наші далекі предки носили вишиванки з незапам’ятних часів — вважається, що вишиті сорочки вже були в гардеробі у представників загадкової й високорозвиненої трипільської культури.
Хоч матеріальних свідчень цьому не залишилося, проте орнаменти на уламках глиняного посуду часів Трипілля мають багато спільного з орнаментами української вишивки.
Археологічні знахідки, датовані VI століттям, підтверджують наявність вишитого одягу у скіфських племен. Історики вважають, що ці вишиванки виконували функцію оберега в бою, адже скіфи були войовничим народом. Зустрічаються згадки про скіфський вишитий одяг і в творах Геродота.
КИЇВСЬКА РУСЬ
В часи Київської Русі вишивка набула досконалості та розкоші —на одязі князів, знаті й священників вишивали візерунки золотими й срібними нитками.
Простий люд носив вишиванки з орнаментами, вишитими звичайними нитками.
Тоді сформувалися два напрямки у вишивці — орнаментальний і сюжетний, які гармонійно поєднувалися між собою. Вишивка була не тільки естетичною прикрасою одягу, а й способом розповісти оточуючим про свій рід та одночасно забезпечити собі енергетичний захист. Найчастіше візерунки розташовували на частинах одягу біля відкритого тіла, тобто на комірі, на манжетах рукавів, а в жіночих сорочках ще й по подолу спідниці.
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ
Пізніше, за часів славної Запорізької Січі, вишиванка стала невід’ємною частиною одягу козаків. Вважалося, що сорочка, вишита руками матері, дружини чи сестри, берегла життя воїна в бою, зцілювала рани й звеселяла на чужині. Крім того, певні символи на полотні убезпечували від злого ока і недобрих чарів. Саме в період існування Війська Запорізького визначився цілісний український народний костюм, а сорочка-вишиванка стала для українців національним символом.
В XIX столітті вишиванки почали носити з європейськими костюмами.
ЧОМУ ВАЖЛИВИЙ ЦЕЙ ДЕНЬ?
Для українців вишиванка — не тільки красива і стильна річ у гардеробі, а й символ національної свободи. Недарма за сталінських часів українських патріотів могли ув’язнити за носіння вишитої сорочки, а під час депортації українців 1947 року в рамках операції «Вісла» їм забороняли брати з собою вишиванки або змушували випорювати орнамент. Це свідчить про те, що тоталітарна влада сприймала вишиванки як символ небезпечної для себе самоідентифікації українського народу.
Вишиванка є уособленням єдності дуже різних українців, попри всі розбіжності в політичних чи релігійних переконаннях. А коли у вишиванки одягаються й за кордоном, при цьому не тільки представники діаспори, а й іноземці, це означає солідарність і підтримку українського народу з їхнього боку.
Вишиту українську сорочку часто називають генетичним кодом нації. Мабуть, кожному, хто відчуває себе українцем і одягає вишиванку, особливо якщо вона передається в родині з покоління в покоління, знайоме майже містичне відчуття долучення до чогось святого, духовного й чистого, а головне — рідного. Адже у вишивку, створену руками матері, бабусі чи прабабусі, неминуче вкладено найсвітліші емоції — любов, піклування та побажання добра.
7 Фактів:
1. Давньогрецький історик Геродот стверджував, що ще скіфи прикрашали свій одяг вишивкою. Підтверджують ці слова металеві фігурки, знайдені на території Черкаської області й датовані VI ст. – вони демонструють схожість візерунків на традиційних українських вишиванках та стародавніх артефактах.
2. Вишиванка – це святковий одяг, на створення якого в майстрині йшло в середньому від двох тижнів до трьох років. У повсякденному житті українці носили сорочки, які називалися "буденки". Українці нерідко мали різні вишиванки для різних життєвих випадків – в одних перед посівною просили в землі гарного врожаю, в інших ходили свататися.
3. Тривалий час вишивати сорочку мали право лише жінки, а перед початком роботи відбувався окремий ритуал – дівчина постилася, молилася й мила руки. Пов’язано це було, зокрема, й із сакральним значенням вишиванок – для українців вони були радше не одягом, а сильним оберегом, на якому кожен символ мав своє значення.
4. Традиційно вишиванки прикрашали геометричними орнаментами, а квіти з’явилися лише у XX столітті, наприклад, маки, які раніше символізували втрату та біль.
5. Сьогодні експерти налічують близько 20 різноманітних технік вишивки (гладь, козлик, колосковий шов, низь, виколювання, вузлики, шнурочок тощо) та близько 200 старовинних швів. Водночас найпоширеніший сьогодні тип вишивки хрестиком прийшов в Україну з Європи лише в XIX столітті.
6. Кожен регіон України має свої традиційні техніки вишивання, поєднання кольорів та візерунків, завдяки чому ця річ без слів розповідала все про свого власника. Наприклад, біла вишивка на білому полотні була популярна на Полтавщині, на півдні країни найчастіше використовувалася грубіша нитка та широкі стібки, а різнокольорові візерунки "видавали" жителя заходу України.
7. Першим, хто зробив вишиванку частиною міського образу, був Іван Франко. Він носив свою вишиванку разом з брючним костюмом – сьогодні таке поєднання для нас абсолютно звичне.
За матеріалами відкритих джерел
