Річниця з дня загибелі нашого земляка, Героя - захисника Вадима Дідківського з села Петраківка
Вадим Юрійович Дідківський
(псевдо «Черкаси)
(16.10.1995—2.05.2022)
2 травня 2023 року - сумна річниця загибелі 26-річного добровольця, командира відділення Сил спеціальних операцій «Азов Київ» Вадима Дідківського, героя, що золотими літерами вписав своє ім’я в історію України та рідного краю, віддавши своє життя «за друзів своїх», рідних, усіх нас.
З дитячих років проживав у с. Петраківка, де навчався у школі. Здобувши середню освіту, вступив до Черкаського державного технологічного університету, де отримав спеціальність програміста. Згодом працював оператором–програмістом у м. Черкаси.
Земляки згадують:» Вадим займав активну позицію в селі, постійно брав участь у спортивних змаганнях, мав багато друзів, був лідером серед них. Таким він залишиться в наших серцях і в нашій пам’яті».
Зловісне 24 лютого 2022 року перевернуло юнацьке життя. Не вагаючись жодної хвилини, Вадим з друзями-добровольцями вирушив у розташування київського «Азову» захищати столицю. «Вадим спочатку не мав жодного бойового досвіду, — поділився про побратима командир одного з військових підрозділів ССО «Азов Київ» Дмитро Кухарчук. — Та він мав чисте, мужнє серце і силу духу. Взяв собі позивний «Черкаси». Він любив Україну палкою синівською любов’ю і готовий був щомиті віддати за неї життя...»
Після запеклих березневих сутичок під Києвом підрозділ Вадима Дідківського було передислоковано під Маріуполь.
...У Приазов’ї буяла весна, цвіли абрикоси і вишні. А на захисників Маріуполя цілодобово, безперервно, щохвилинно падали ворожі шквальні смерчі з неба, із землі, з води. Цілий місяць вогненного пекла. Гинули побратими, поранених вже не мали змоги евакуювати у безпечне місце. Учорашнього програміста-добровольця, який у боях здобув гарт і досвід, призначають командиром відділення. Вадим відповідає за молодших і навіть набагато старших за себе бійців. Йде туди, де найнебезпечніше, де, на його думку, тільки він зможе впоратися з бойовим завданням.
Того пекельного квітня 26-річний командир мав лише хвилини, аби зателефонувати кілька разів додому мамі. Й щоразу, чуючи рідний стривожений голос, відповідав спокійно і твердо: «Матусю, не хвилюйся. У мене все добре. Бережи себе...».
2 травня 2022 року Вадим, прикриваючи побратимів, загинув у бою.
Держава гідно оцінила подвиг молодого добровольця, командира відділення Сил спеціальних операцій «Азов Київ» Вадима Дідківського, посмертно нагородивши за відвагу і героїзм, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісностності України, вірність військовій присязі орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2022).
На знак вшанування пам'яті про Вадима Дідківського на стіні сільської школи, де навчався, було встановлено меморіальну дошку. На викарбуваному портреті син у військовій формі стримано усміхається неньці, ніби промовляє: «Не плач. Інакше я не міг. Ти вчила мене бути сміливим. Я захистив тебе і нашу Україну».і
Світлій пам’яті Вадима землячка Галина Шевченко присвятила поезію:
Своє життя подарував Ти Україні.
Ти став щитом для кожного із нас.
Якою ж мужністю потрібно володіть людині,
Схиляєм голови ми нині й повсякчас.
Героєм став, та ні … Ти ним родився.
Ця кров була з народження в тобі.
І ні на мить, ні на секунду не спинився,
Ти не віддав свою відвагу тій журбі.
Тепер вже сонце промінь опустило
І зве тебе до себе, вдалечінь.
Лети журавликом, бо вже у тебе крила,
Лети полями й між дерев цвітінь.
Ми пам’ять будемо надійно зберігати.
Вона у грудях – зараз так болить …
І дітям, внукам, правнукам розповідати.
Ось тут, на цьому місці, тут Герой лежить !!!
Вічна пам’ять героїчному воїну, патріоту, гідному сину України.
Слава Україні! Героям слава!
Пам'ятаємо!
