A A A K K K
для людей із порушенням зору
Катеринопільська територіальна громада
Офіційний веб-сайт Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області

81 роковини Бабиного Яру: росіяни повторюють злочини проти людяності

Дата: 29.09.2022 11:20
Кількість переглядів: 383

29 вересня виповнюються 81-і роковини від початку масових розстрілів мирного населення, вчинених гітлерівцями в урочищі Бабин Яр під час окупації Києва у 1941-1943 роках.

Ці трагічні події відомі як символ «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення населення. Про це йдеться на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Бабин Яр — місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них — євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.

Масовий розстріл євреїв у Бабиному Ярі 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.

Розстріли в урочищі розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.

Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. У німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом для неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.

Нацистська операція в Бабиному Ярі 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» — місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.

Виконавцем розстрілів кінця вересня — початку жовтня 1941 року в Бабиному Ярі була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.

Голокост — важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою. Перші художні твори на цю тему з’явилися вже в 1941–1943 роках. Художник-етнограф Юрій Павлович щодня робив замальовки олівцем із натури. Першими художніми текстами стали поетичні твори Ольги Анстей та Людмили Титової.

Після війни радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. 

Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні — війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський так званий «антифашизм» став головною загрозою для євреїв у сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.

Ми побачили жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури — фізичні та моральні, зґвалтування. Навіть іноді мали місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.

У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького вшановують цю трагічну дату просвітницькими заходами.

Постійними дослідженнями і висвітленням цієї теми науковці університету вносять свій внесок у відновлення та збереження історичної пам’яті українського народу.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Аспірант Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, член Національної спілки краєзнавців України Олексій Компанієць пропонує дослідження про ті події на Черкащині.

У період окупації Києва з 19 вересня 1941 року до 6 листопада 1943 року німецькими військами та допоміжною поліцією було страчено майже 200 тисяч осіб — військовополонених, євреїв, ромів, комуністів, підпільників, партизанів, націоналістів, заручників, душевнохворих тощо. Лише протягом вересня — жовтня 1941 року тут було знищено щонайменше 33771 євреїв. У літописі глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з Бабиним Яром пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону.

Унікальність трагедії Бабиного Яру полягає в тому, що це був найбільший, однак далеко не єдиний акт масового знищення єврейського населення в окупованій Україні. На Черкащині масові страти єврейського населення краю почалися з перших днів окупації. Вони здійснювали перш за все оперативною командою № 5, зондеркомандою № 4б, які входили до айнзацгрупи Ц, а також особовим складом допоміжної поліції.

Унаслідок цього, на Черкащині, ледве не в кожному районі, з’явилися свої «бабині яри» — пам’ятні місця, з якими пов’язані акції геноциду євреїв у 1941 – 1944 рр.

Черкаський район. У місті Черкаси неодноразові страти цивільного населення, зокрема євреїв, відбувалися у дворі місцевої в’язниці. Так, лише 23 січня 1942 року там було розстріляно 186 осіб. Частина євреїв загинула будучи використаною в якості «живого щита» в ході розмінування острова Кролевець — місця запеклих боїв між Червоною армією та Вермахтом у серпні – вересні 1941 року. Неодноразові розстріли мирного населення, зокрема євреїв, відбувалися восени 1941 – взимку 1942 рр. в місцевості, де сьогодні знаходяться міська лікарня № 3 та школи № 2 і № 24. Також у межах Черкаського району відоме масове єврейське поховання (близько 3 500 осіб) на в’їзді до села Білозір’я (21-й км траси Черкаси – Сміла).

Городищенський район. У братській могилі, що знаходиться у селі Мліїв, серед інших мирних жителів поховано близько 300 євреїв, знищених гітлерівцями у 1941 – 1944 рр.

Жашківський район. У період окупації масові страти єврейського населення проводилися у селах Скибин, Конела, Вороне, Сорокотяга. У зв’язку з Голокостом припинило існування містечко Юстинград, зокрема було знищено 146 євреїв — жителів міста.

Звенигородський район. За 300 м від автотраси Черкаси-Умань в урочищі Діброва у чотирьох братських могилах поховано 2 500 осіб, зокрема 1 400 євреїв (з них – 200 дітей). Крім того, на Звенигородщині в урочищі Губська Дача було розстріляно близько 200 осіб, зокрема євреїв.

Золотоніський район. 22 листопада 1941 року німецький каральний загін під керівництвом начальника гестапо майора Клауса, начальника польової жандармерії лейтенанта Рейнекке, командира військ СС — штурмбанфюрера Бауера Франці, начальника поліції Золотоніської округи фельдфебеля Володимира Каланчува організували масову страту євреїв Золотоноші. За 3 км від міста, в урочищі Ярки, було розстріляно 3 500 – 3 800 осіб. А. С. Олексенко, якому дивом вдалося врятуватися, свідчив, що перед розстрілом людей роздягали, клали на землю, обмотували колючим дротом, гнали через загострені кілки, рвали собаками та вчиняли інші знущання. Земля рухалася від поранених, котрі намагалися вибратися нагору.

Канівський район. На околиці міста Канів, у Берестовецькому яру протягом серпня 1941 – січня 1944 рр. було страчено близько 1 400 місцевих жителів, зокрема євреїв.

Катеринопільський район. У селі Бродецьке в 1943 року було розстріляно близько 300, а в смт. Єрки протягом 1943 – 1944 рр. близько 100 євреїв.

Корсунь-Шевченківський район. У районному центрі в урочищі «Кущаївка» у 1941 році було розстріляно близько 1 000 євреїв. У селі Бродецьке в 1943 році було розстріляно близько 300, а в смт. Єрки протягом 1943 – 1944 рр. близько 100 євреїв. У смт. Стеблів в урочищі «Довжик» було страчено 143 особи євреїської національності. Досі не встановлено число загиблих євреїв поблизу Різаного Яру, що обабіч траси Київ – Дніпро.

Лисянський район. За 3 км від райцентру влітку 1941 року на Калайденій горі було розстріляно близько 300 євреїв з Лисянки та навколишніх сіл.

Маньківський район. 1942 року півсотні місцевих євреїв було страчено на південно-західній околиці Маньківки.

Монастирищенський район. У Поперечному Яру та біля приміщення нинішнього райагробуду міста Монастирище в роки окупації було знищено 3 600 та 500 євреїв відповідно. У селі Терлиці гітлерівці живими закопали 95 осіб єврейської національності. 29 травня 1942 року в урочищі Бурлаків ліс (неподалік Монастирища) окупантами біло розстріляно 6055 євреїв, з них – 4917 монастирищан.

Смілянський район. У лісі за 9 км від міста Сміла в роки окупації було страчено близько 3 500 євреїв.

Тальнівський район. Тутешнім Бабиним Яром місцеві жителі називають територію глинища біля села Білашки, де 16-18 серпня 1941 року було розстріляно близько 2 800 євреїв. Ще біля 1 600 осіб було страчено в місті Тальне. Всього ж за роки окупації на території краю загинуло понад 5 000 євреїв. Якщо станом на 1939 року понад 50 % населення Тального було єврейським, то після вигнання німецьких військ у місті залишився лише один єврей.

Уманський район. У роки німецької окупації на території Уманщини було вчинено найбільш масовий розстріл євреїв у нашому краї. В середині вересня 1941 року оперативна команда № 5 розстріляла 1414 осіб. Упродовж наступних місяців було розстріляно ще близько 6 000 євреїв з Умані та навколишніх районів. Аналогами київського Бабиного Яру тут стали Сухий Яр та Собківське лісництво, де в період окупації було страчено, за різними даними, від 13 000 до 25 000 євреїв. У місті Умань в підвальному приміщенні будинку по колишній вул. Леніна протягом 1-24 вересня 1941 року за допомогою отруйного газу було вбито близько 1 000 євреїв. Ще одну братську могилу виявлено в Умані по вул. М. Залізняка. Поблизу с. Гроздеве у Горбовому лісі за роки окупації гітлерівцями було страчено майже 10 000 людей, більшість з яких становили євреї.

Христинівський район. На околиці міста Христинівка в урочищі Дубинка протягом 1941 – 1944 рр. було страчено від 100 до 200 євреїв.

Шполянський район. У кінці літа 1942 року в лісі на околиці Шполи (район Верхньої Дар’ївки) окупантами було вбито близько 3 000 євреїв.

У ряді міст Черкащини було створено гетто — райони, виділені для примусового утримання іудеїв з метою їх ізоляції та подальшого знищення. Всього в роки окупації на території України діяло понад 300 гетто, деякі з них — у населених пунктах нашого краю. Так, гетто діяли в Черкасах біля Митниці, та на Подолі («Черкаський низ»), де за роки окупації загинули майже 8 000 євреїв; у Маньківці (в місцевих свинарниках і курятниках утримувалося 640 іудеїв, з них загинуло 556); Шполі (квартал в районі сучасних вулиць Корнійчука, Щедріна та Коцюбинського); Кам’янці; Золотоноші; село Єрки Катеринопільського району ін. Шполянське гетто за нелюдські умови, в яких жили іудеї, окупанти саркастично називали «Палестиною»: з 1942 року тут розпочався голод, від якого щодня помирало 10-12 людей.

Таким чином, внаслідок здійснення німецькими окупантами геноциду єврейського населення на Черкащині в «бабиних ярах» краю було знищено від 66 000 до 80 000 євреїв.

Людям різних національностей та віросповідання, які в роки Другої світової війни, ризикуючи власним життям, рятували євреїв від нацистського переслідування, відповідно до Закону «Про увічнення пам’яті мучеників і героїв» (1953 рік), Інститут Яд Вашем присвоює звання «Праведник народів світу». З Черкащиною пов’язані імена Праведників: Мотрони Коваль (Гайсинської), Марії Мамченко, сім’ї Ларжевських, Анни Шимко, Надії Філіпенко та Олександри Шулежко.


Джерело: Український інститут національної пам’яті


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора